Previous Entry Share Next Entry
Друзі наші менші
juljas
У кожному місті, селищі чи маленькому селі часто можна зустріти бездомних тварин, чи то зграю собак, які бавляться між собою, чи кота, який шукає, чим би то поласувати. Їхнє життя не має розкладу, їм не потрібно підстосовуватись під графік своїх господарів, бо вони живуть самі по собі. Окрім неохайного вигляду, у них зовсім інший погляд. У кожного з них в очах можна побачити якусь серйозність, без радості і ласки. І, звичайно ж, без довіри, бо одного разу її вже підірвала людина, кинувши свого «улюбленця» на призволяще.
В Україні проблема безпритульних тварин стоїть дуже гостро, та, на жаль, знаходити шляхи її цивілізованого вирішення влада не спішить. Замість того, щоб стерилізувати тварин, робити їм щеплення і випускати під нагляд волонтерів (так роблять у європейських країнах), у нас їх виловлюють та отруюють. У більших містах громадські організації створюють притулки, де бездомні тварини мають дах над головою і їжу. Тут тварин стерилізують, сюди ж може прийти людина, щоб обрати собі домашнього улюбленця. Частіше за все такі притулки існують завдяки благодійним внескам і не отримують жодної допомоги від міської влади. Що ж стосується сіл, то тут тварини можуть розраховувати лише на себе, та на людей, які, пожалкувавши їх, можуть нагодувати.
Деякі люди, натомість, використовують бездомних собак заради своїх розваг. Останнім часом популярності набувають так звані собачі бійцівські клуби. Підбираючи собак з вулиці, люди влаштовують між ними поєдинок, ставлячи ставки на того, чи іншого пса. Найчастіше такі ігри закінчуються трагічно для обох тварин. І хоча такі розваги караються законом, як за знущання над тваринами, організатори на це не зважають. За цих бездомних собак ніхто не відповідає, тому шукати їх і відстоювати їхні права нікому. Залишається лише дивуватись, звідки у таких людей стільки ненависті до беззахисної тварини. Адже це теж живе створіння, якому Бог дав право на життя. Опуститись до рівня таких людей означає те саме, що й вбити людину.
Часто на вулиці бездомна собака може агресивно реагувати на людину. Ми звичайно ж боїмось її, обходимо. Але, мабуть, мало хто з нас задумувався, чому вона так поводиться. А, можливо, через нас, людей?! Через тих, хто колись взяв її, приручив, а потім, зрозумівши, що не розрахував свої сили, «викинув» на вулицю. Тому нема в цьому нічого дивного, коли тварина зла на людей. Це жива істота, яка все відчуває, але не може висловити свої почуття словами. А нам часто здається, що це лише іграшка, якою можна побавитись і викинути на сміття. Кожному з нас варто задуматись, перш ніж взяти додому маленьке цуценя чи кошеня. Слід пам’ятати одне просте правило: «Ми відповідаємо за тих, кого приручили». З першого дня ми несемо відповідальність за домашнього улюбленця.
Ті, хто тримають вдома тваринку, знають, що вона ніколи не зрадить, завжди буде любити і чекати хазяїна вдома, незважаючи ні на що. А на вашу любов вона відповість у тисячі раз більшою. Нам, людям, ще треба повчитись у тварин тій відданості і безкорисливості. Любити не за щось, і нічого не чекати взамін. І на наступний раз, проходячи повз бездомну тварину, не кидайте зневажливий погляд, а нагодуйте і погладьте. Одразу побачите в їхніх очах доброту. Не можна по-справжньому любити людей, не дбаючи при цьому про тварин.
Смакула Юлія
Теги:

?

Log in